• Борисо-Глібський храм с.Шклінь
    Борисо-Глібський храм с.Шклінь
  • Свято - Георгіївський храм с.Бережанка
    Свято - Георгіївський храм с.Бережанка
  • Свято-Дмитрівський храм с.Ниви-Губинські
    Свято-Дмитрівський храм с.Ниви-Губинські
  • Свято-Миколаївський храм с.Звиняче
    Свято-Миколаївський храм с.Звиняче
  • Свято-Миколаївський храм с.Скобелка
    Свято-Миколаївський храм с.Скобелка
  • Свято-Михайлівський храм с.Красів
    Свято-Михайлівський храм с.Красів
  • Свято-Михайлівський храм с.Мирне
    Свято-Михайлівський храм с.Мирне
  • Свято-Покровський храм с.Терешківці
    Свято-Покровський храм с.Терешківці
  • Свято-Преображенський храм с.Бистровиця
    Свято-Преображенський храм с.Бистровиця
  • Свято-Преображенський храм с.Жуківець
    Свято-Преображенський храм с.Жуківець
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Михлин
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Михлин
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Рачин
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Рачин
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Холонів
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Холонів
  • Храм Різдва Христового м.Горохова
    Храм Різдва Христового м.Горохова
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ватин
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ватин
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Озерці
    Хресто-Воздвиженський храм с.Озерці
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ощів
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ощів
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Угринів
    Хресто-Воздвиженський храм с.Угринів
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ярівка
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ярівка
19.12.2014

 

ДУХОВНЕ СЕРЦЕ СКОБЕЛКИ

...Непримітний дерев'яний хрест, який виносять під час хресних ходів, мало чим приверне увагу сторонньої людини у цьому храмі. Хрест - як хрест. І тільки "родовиті скобелці", за словами церковної хористки Таїси Григорівни Семенюк, знають його дивовижну історію. У червні 1961 року богоборча влада зняла храм з реєстрації. Ні його унікальність (нині на церкві висить табличка, що це - пам'ятка національного значення і охороняється законом), ні його вік, ні певний символізм (спорудили храм у цьому селі у той же рік, коли народився Тарас Шевченко) не зупинили його руйнівників. А може, саме це і спонукало бісівські душі до знущань над святинею...Отой хрест, який тепер стоїть на своєму місці у правому кутку храму, хотіли... спалити разом з іншими дорогими скобелчанам речами.

- Під мостом недалік від Бистровиці було розкладено вогнище, у якому палили, мабуть, не тільки речі з нашої церкви. А неподалік пас худобу один чоловік, який зумів витягнути цього хреста з купи і сховати його під сосонкою, а вже геть увечері, коли стемніло, прийшов, забрав і сховав. Розказував, як боліло серце, коли нашого хреста ті люди копали ногами, - пригадує Таїсія Григорівна.

Знаючи, скільки зневаги переніс цей храм, радісно бачити тут і старовинні образи. Їх також сховали. Зберегли селяни, які завжди мали. Як кажуть, Бога у серці. Мабуть не мають вони особливої мистецької цінності (бо їм би загарбники різного роду давно б "приробили ноги"), але є тими, на які молилися предки нинішніх парафіян. У Скобелці ж пам'ятають свою історію, своїх предків, і після Божественної Літургії з нагоди 200-літнього            ювілею храму всі присутні помолилися за спокій душ померлих прадідів, дідів і батьків, а хори заспівали їм "Вічну пам'ять".

Стороння людина, яка вперше зайде у цей старовинний храм, буде багато чим приємно вражена і навіть подивована. Вже сама церквиця над трасою Луцьк - Львів тішить око своїм зовнішнім виглядом. До ювілею парафіяни зі своїм настоятелем митрофорним протоієреєм Василем Нетребою зробили просто таки досконалий ремонт. Храм ззовні має спокійні кольори у зелених тонах, навіть не пригадую, чи ще де доводилося бачити таку красу. Акуратна огорожа, заасфальтоване подвір'я, під храмом ще й досі... цвітуть квіти (такі, що і зими та морозу не бояться), стоять вулики з церковної пасіки, милують очі молоді ялини, котрі наче завжди тут росли. А вони ж посаджені тоді, коли село отримало можливість знову молитися у своїй церкві, всього трохи більше двадцяти років тому. Богоборча влада завжди знала, що робить. Тому у знятому з реєстрації храмі облаштували склад мінеральних добрив, та навіть і вони не завдали такої школи споруді, як зберігання тут мішків із сіллю. Вона так в'їлася у стіни, що розписи тут міняли уже тричі... Востаннє вдалися до певних будівельних хитрощів завдяки появі нових матеріалів, сподіваються, що нові розписи уже більше не "попливуть".

Скобелківська церква пережила багато, у Першу світову через село проходив фронт і тут влаштували... конюшню. Але Господь так управив, що на цій землі народилися іконописці, художники Олександр Корецький, Василь Криштальський. Перший, до речі, вже мав розписувати церкву перед самим її закриттям у 1961 році... Тут вже були кілька його ікон, одна - "Свята Варвара" є і тепер. Та розписувати храм випало вже його учневі Василю Криштальському. Це справді диво-дивне.

Престольне свято, не зважаючи на будній день, зібрало у храмі кілька сотень парафіян. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта Божественну Літургію очолив секретар Волинської єпархії протоієрей Миколай Бондарук. Йогму співслужили благочинний Горохівської округи протоієрей Олександр Пасічник (який тривалий час був тут і настоятелем), нинішній настоятель протоієрей Василь Нетреба, священики з навколишніх сіл. Ц отцю Василію і припало відновлювати з руїн стару церкву. Та головне, що при церкві є громада істинно віруючих людей. Чимало років діє недільна школа, є два дорослі хори: під керівництвом регента Юлії Демчук та самодіяльного композитора Петра Пилиповича Старушика. Є і дитячий хор. Церковна бібліотека вже нараховує 800 (!) книг. А де ви чули, аби храм мав власного мікроавтобуса, яким, між іншим, у неділю довозять на службу Божу і стареньких парафіянок?..

- Сьогодні воістину благословенний день, - говорив, вітаючи парафіян з прстольним святом та 200-літнім ювілеєм секретар Волинської єпархії протоієрей Миколай Бондарук. - День особливої духовної радості, духовного піднесення від наших спільних молитов. І через 200 років цей храм - живе, бо тут жива парафія віруючих людей, які об'єдналися навколо свого духовного пастиря, навколо свого батюшки отця Василія. Які служать Богу у цій невеликій парафії і які не можуть зрадити православну віру, бо це віра їхніх предків. Тому у цьому храмі добре, у цьому храмі благодатно...

З нагоди ювілею храму отець Миколай Бондарук та протоієрей Петро Муляр, який керує хором студентів Волинської духовної семінарії подарували ікону святої великомучениці Варвари та золоту лампадку: аби світло її світило і наступним поколінням. Хор під керівництвом отця Петра також співав на Божественній Літургії, і, як завжди, майбутні духовні пастирі своїм ангельським співом особливо потішили душі парафіян. А ще ж на службі співав і архієрейським хор під керівництвом Марії Вислоцької. Після її закінчення два церковні хори та два - із Луцька представили невеликий духовний концерт. У виконанні хору під керуванням Петра Старушика прозвучав шевченків "Заповіт". З нагоди юбілею церквона громада спромоглася видати і книжку про історію свого древнього храму. Вона має символічну назву - "Духовне серце", і це якраз той випадок, коли точніше, як кажуть, про храм і не скажеш.

Наталія МАЛІМОН   

http://volyn.church.ua/ 

Багато фото

Cьогодні