• Борисо-Глібський храм с.Шклінь
    Борисо-Глібський храм с.Шклінь
  • Свято - Георгіївський храм с.Бережанка
    Свято - Георгіївський храм с.Бережанка
  • Свято-Дмитрівський храм с.Ниви-Губинські
    Свято-Дмитрівський храм с.Ниви-Губинські
  • Свято-Миколаївський храм с.Звиняче
    Свято-Миколаївський храм с.Звиняче
  • Свято-Миколаївський храм с.Скобелка
    Свято-Миколаївський храм с.Скобелка
  • Свято-Михайлівський храм с.Красів
    Свято-Михайлівський храм с.Красів
  • Свято-Михайлівський храм с.Мирне
    Свято-Михайлівський храм с.Мирне
  • Свято-Покровський храм с.Терешківці
    Свято-Покровський храм с.Терешківці
  • Свято-Преображенський храм с.Бистровиця
    Свято-Преображенський храм с.Бистровиця
  • Свято-Преображенський храм с.Жуківець
    Свято-Преображенський храм с.Жуківець
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Михлин
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Михлин
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Рачин
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Рачин
  • Свято-Різдво-Богородичний храм с.Холонів
    Свято-Різдво-Богородичний храм с.Холонів
  • Храм Різдва Христового м.Горохова
    Храм Різдва Христового м.Горохова
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ватин
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ватин
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Озерці
    Хресто-Воздвиженський храм с.Озерці
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ощів
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ощів
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Угринів
    Хресто-Воздвиженський храм с.Угринів
  • Хресто-Воздвиженський храм с.Ярівка
    Хресто-Воздвиженський храм с.Ярівка
19.08.2017

 

З благословення єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла семеро паломників взяли участь у пішій Хресній ході, організованій Хрестовоздвиженським храмом села Ощів, до святинь Почаївської Лаври  

«Нехай Бог охоронить вас на всіх путях ваших» - із цих слів священика Романа Світлика почалося паломництво прихожан Хрестовоздвиженського храму села Ощів до Свято-Успенської Почаївської Лаври. Справді, у цій справі поміч Господа надзвичайно важлива. Іти до святинь Господніх пішки й потрібно для того, щоби спробувати відшукати себе серед численних турбот цього світу і пізнати в собі Господа.

Паломництво для ощівчан не є дивиною. Така благочестива традиція утвердилася серед жителів села ще за часів богоборчої атеїстичної влади. Багаторічна учасниця ходу Лариса Парій згадує, що колись її батько і мама постійно ходили до Почаєва, навіть були випадки зцілення під час паломництва.  «У батька мого, Петра Рафаловича, ще змалку на нозі виникло запалення кістки, лікарі казали, що напевно ходити він не зможе. Але зупинився в нас на ніч один чоловік і сказав, щоб Петро обов'язково пішов до Почаєва. «Але як? Він ходити вже не може!» - дивувалися рідні. Але взяли його з собою. А в сусідньому селі хлопчик сказав: «Я сам піду». І на все життя став здоровим» - згадує Лариса Парій.

Вже багато років незмінно ходять до Святині Терешківцівський сільський голова Тамара Войтович із дочкою Тетяною, Євгенія Зубко, Людмила Новосад, уже згадувана Лариса Парій, а також багато інших людей, які цьогоріч через поважні причини не змогли долучитися до Хресної ходи.

Шлях до святині пролягав через вісімнадцять населених пунктів Волинської, Рівненської та Тернопільської областей. У кожному селі чи місті паломники зупинялися біля поклонних хрестів, співали величання животворчому Хресту. А на довгому польовому шляху повністю прочитали Псалтир Божої Матері. Бувало важко, боліли ноги, але в серці кожного жила сильна віра у милість Господню. І Боже заступництво не полишало паломників. У багатьох селах люди віталися «Слава Богу», підходили, просили подати записочку і поставити свічку за їхнє здоров'я.

Неможливо словами передати велику радість і безмежну благодать, яка осінила нас у стінах Лаври. Хто не ішов разом із нами, той напевно і не зрозуміє, що таке радість зустрічі з Господом на землі. Урочисті Богослужіння в Успенському та Троїцькому соборах, у Свято-Духовому скиту - від них перехоплює дух, вони якнайкраще ілюструють справжню велич святого Православ'я.

А як трепетно стояти босоніж у печері преподобного Іова, приклонятися до його святих мощей, молитися до преподобного Амфілохія, підходити до Цільбоносної Стопи Божої Матері, пити живу і цілющу воду і припадати до Чудотворної Почаївської ікони...

А ще у Лаврі вражає своєю простою і зручністю організація житла і харчування для паломників. Нехай Бог посилає здоров'я митрополиту Почаївському Володимиру і братії за те, що постійно трудяться, аби православний український народ міг відвідати свої святині.

Коли ми залишали Почаївську Лавру, то дали обітницю обов'язково на наступний рік сюди повернутися. Бо хіба є ще десь таке місце, де «земля возноситься до неба, а небо єднається з землею»?

Роман НОВОСАД

 

 

Cьогодні